ДМИТРО КОРЧЕВСЬКИЙ / DMYTRO KORCHEVSKIY

Учасник бойових дій, державний службовець, IT-спеціаліст, співзасновник громадської організації «Правозахисне об’єднання «ФЕМІДА»

Я народився в маленькому мальовничому селі Ляшківка на перетині Дніпропетровської та Полтавської області. Мої батьки – прості люди: мама домогосподарка, а тато був військовослужбовцем Збройних сил України, учасником бойових дій, приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції / Операції Об’єднаних Сил.

Закінчив школу в 2009 році та переїхав до м. Дніпра, а в 2013 році успішно закінчив коледж з відзнакою та був зарахований до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» на 3 курс. Здобув освіту в галузі розробки та тестування програмного забезпечення.

Будучи студентом, я вирішив стати на захист Батьківщини, бо не міг просто так дивитися на події, які відбуваються в моїй країні, та в 2015 році підписав контракт зі Збройними силами України. А через пів року в складі бойової військової частини потрапив до зони бойових дій на сході України, де тривала антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей. Свою першу ротацію в зону бойових дій я не забуду ніколи – ті дні назавжди закарбувалися в моїй пам’яті.

Пізніше, в 2017 році, під час наступної ротації, я познайомився з бойовими побратимами з Вінниці. Саме вони наступні чотири місяці стали для мене сім’єю. Саме ця ротація була найтривалішою та дала можливість перевірити себе на мужність, стійкість й відвагу. Проте, знаходячись на війні, я завжди пам’ятав, що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною й слідував  цьому.

Інколи, по поверненню з бойових завдань, у вільний час, я брав у руки гітару та грав побратимам пісні нашої «молодості», підтримуючи їх бойовий дух.

«…Гітара, ще за часів студентського життя я навчився грати на ній. Навіть приймав активну участь в студентській самодіяльності, виступав як на сцені, так і в інших публічних місцях: школах, парках, скверах. Гра на гітарі приносить мені задоволення завжди, у будь-які часи, незалежно від подій в моєму житті. Хто знав, що ці навички стануть у нагоді на війні? Хто ж знав, що взагалі прийде таке лихо, як війна у наші будинки? Нажаль, ці питання риторичні…»

Саме перебування в зоні бойових дій на сході України повністю змінило мою уяву про життя. Перебуваючи за крок від смерті починаєш по-іншому дивитися  на світ. Починаєш цінувати справжні речі: посмішку матері, обійми тата, щасливі оченята доньки, тепло від шарфу зв’язаного бабусею, кріпке слівце діда та його плескання по плечу, подяку від побратима за прикриту спину тощо.

В кінці 2018 року, після звільнення з лав Збройних сил України, я став шукати шляхи самореалізації в цивільному житті. Процес реінтеграції проходив важко, я втратив свою сім’ю (дружина зі мною розлучилася), роботу знайти не міг. Після моєї участі в зоні бойових дій на сході України роботодавці м. Дніпро не мали бажання приймати мене на роботу, аргументуючи це тим, що від мене можна очікувати все що завгодно, і що я можу бути небезпечним.

Але завдяки моїй наполегливості та цілеспрямованості, я зміг працевлаштуватися на державну службу в органи соціального захисту населення та працюю в своїй професійній сфері – головним спеціалістом сектору автоматизації та обробки інформації.  У вільний від роботи час займаюся музикою – веду блог та соціальну сторінку в інтернеті, де граю пісні на замовлення та підвищую свій професіоналізм у музичному напрямку. Інколи пишу оповідання та планую випустити невеликий збірник. Також зайнявся саморозвитком – читаю книги, ходжу на виставки та театральні постанови.

І пам’ятайте: «Доки Ви чуєте як б’ється Ваше серце – у Вас ще є шанс змінити все на краще».

 

Проєкт реалізується в межах програми «Активні Громадяни» Британської Ради, що співфінансується Посольством Великої Британії в Україні.

#activecitizensua

* * *

Participant in hostilities, civil servant, IT specialist, co-founder of the public organization «Human Rights Association «FEMIDA».

I was born in the small picturesque village of Lyashkivka at the intersection of Dnipropetrovsk and Poltava regions. My parents are ordinary people: my mother is a housewife, and my father was a serviceman of the Armed Forces of Ukraine, a participant in hostilities, took a direct part in the Anti-Terrorist Operation / Joint Forces Operation.

He graduated from school in 2009 and moved to Dnipro, and in 2013 he successfully graduated with honors and was enrolled in the National Technical University  «Dnipro Polytechnic» for the 3rd year. Educated in software development and testing.

As a student, I decided to defend my homeland because I could not just watch the events taking place in my country, and in 2015 I signed a contract with the Armed Forces of Ukraine. And six months later, as part of a military unit, he entered the combat zone in eastern Ukraine, where an anti-terrorist operation was underway in the Donetsk and Luhansk regions. I will never forget my first rotation in the war zone — those days are forever etched in my memory.

Later, in 2017, during the next rotation, I met my comrades-in-arms from Vinnytsia. They became my family for the next four months. This rotation was the longest and gave the opportunity to test yourself for courage, resilience and courage. However, in the war, I always remembered that I had to stay human under any circumstances, and I followed suit.

Sometimes, after returning from combat missions, in my free time, I would pick up a guitar and play the songs of our «youth» to my brothers and sisters, supporting their fighting spirit.

“… Guitar, even during my student life I learned to play it. He even took an active part in student activities, performed both on stage and in other public places: schools, parks, squares. Playing the guitar gives me pleasure always, at any time, regardless of the events in my life. Who knew that these skills would be useful in war? Who knew that such a disaster as war would come to our homes? Unfortunately, these questions are rhetorical… ».

It was being in the war zone in eastern Ukraine that completely changed my view of life. Being one step away from death, you begin to look at the world differently. You begin to appreciate real things: a mother’s smile, a father’s hug, a happy daughter’s eyes, the warmth of a scarf tied by a grandmother, a strong word from a grandfather and his pat on the shoulder, gratitude from a brother for a covered back, and so on.

At the end of 2018, after resigning from the Armed Forces of Ukraine, I began to look for ways of self-realization in civilian life. The reintegration process was difficult, I lost my family (my wife divorced me) and could not find a job. After my participation in the combat zone in eastern Ukraine, the employers of Dnipro were reluctant to hire me, arguing that anything could be expected of me and that I could be dangerous.

But thanks to my perseverance and determination, I was able to get a job in the civil service in the social protection bodies and work in my professional field — the chief specialist of the automation and information processing sector. In my free time I play music — I run a blog and a social page on the Internet, where I play songs to order and improve my professionalism in music. Sometimes I write stories and plan to publish a small collection. I also engaged in self-development — I read books, go to exhibitions and theater productions.

And remember, «As long as you hear your heart beating, you still have a chance to change things for the better.»

The project is implemented under the Active Citizens programme, which is co-funded by the British Embassy Kyiv.

 #activecitizens